Чому апеляційний суд на Хмельниччині відмовив поліції у позові до винуватця ДТП

Го­лов­не уп­равлін­ня На­ці­ональ­ної по­лі­ції в Хмель­ницькій об­ласті звер­ну­ло­ся до су­ду з по­зо­вом до влас­ни­ка ВАЗ 21011 та во­дія, кот­рий на цьому ав­то­мо­бі­лі пот­ра­пив у ДТП, про стяг­нення з них пла­ти за збе­рі­ган­ня тран­спортно­го за­со­бу на спе­ці­аль­но­му май­дан­чи­ку.

Як по­яс­ни­ли пра­во­охо­рон­ці, 9 ве­рес­ня 2020 ро­ку у м. Хмель­ницько­му ста­ла­ся ав­топри­го­да за учас­ті од­но­го з від­по­ві­да­чів — во­дій ВАЗ не виб­рав без­печної швид­кості ру­ху, не впо­рав­ся з ке­ру­ван­ням та на­їхав на ме­та­ле­вий пар­кан. Що­до нього пат­руль­ні скла­ли про­то­кол про ад­мін­пра­во­по­ру­шен­ня, пе­ред­ба­че­не стат­тею 124 КУ­пАП, ав­то­мо­біль зат­ри­ма­ли та дос­та­ви­ли для збе­рі­ган­ня на спе­ці­аль­ний май­дан­чик.

21 груд­ня 2020 ро­ку міс­це­вий суд виз­нав во­дія вин­ним у вчи­нен­ні пра­во­по­ру­шен­ня, але про­вад­ження у спра­ві зак­рив у зв’яз­ку з за­кін­ченням стро­ків нак­ла­ден­ня ад­мі­ніс­тра­тив­но­го стяг­нення.

На час по­да­чі по­зо­ву у сер­пні 2023 ро­ку ВАЗ все ще зна­хо­див­ся на спе­ці­аль­но­му май­дан­чи­ку. Роз­мір пла­ти за його збе­рі­ган­ня про­тя­гом 1071 дня склав 26544 грив­ні. Про­те і влас­ник ав­та, і во­дій від­мо­ви­ли­ся оп­ла­ти­ти вар­тість пос­лу­ги. То­му ГУНП про­си­ло суд стяг­ну­ти з них цю су­му.

Хмель­ницький місь­крайон­ний суд час­тко­во за­до­воль­нив по­зов: стяг­нув з во­дія-ви­ну­ват­ця ав­топри­го­ди 2952 грив­ні пла­ти за збе­рі­ган­ня ав­то­мо­бі­ля ВАЗ 21011 на спе­ці­аль­но­му май­дан­чи­ку з 9 ве­рес­ня (ко­ли ав­то­мо­біль дос­та­ви­ли на спец­май­дан­чик) до 21 груд­ня (ко­ли суд ух­ва­лив рі­шен­ня у спра­ві про ДТП) — за 88 днів.

ГУ Нац­по­лі­ції в об­ласті ос­каржи­ло це рі­шен­ня до апе­ля­цій­но­го су­ду з про­хан­ням зак­ри­ти про­вад­ження у спра­ві за по­зо­вом до влас­ни­ка ав­то­мо­бі­ля й стяг­ну­ти усю су­му вар­тості пос­лу­ги зі збе­рі­ган­ня ав­та на спец­май­дан­чи­ку з во­дія ВАЗ. Мов­ляв, за три ро­ки ніх­то з них не звер­тався що­до по­вер­нення лег­ко­ви­ка та вне­сен­ня пла­ти за його збе­рі­ган­ня, та ос­кіль­ки влас­ник ВАЗ по­мер, то стяг­ну­ти усю за­яв­ле­ну су­му слід з во­дія.

Ко­ле­гія суд­дів апе­ля­цій­но­го су­ду за­ува­жи­ла: суд пер­шої ін­стан­ції не вра­ху­вав, що на час від­крит­тя про­вад­ження у спра­ві один з від­по­ві­да­чів — влас­ник ав­то­мо­бі­ля — по­мер, то­му про­вад­ження у спра­ві в час­ти­ні за­яв­ле­них до нього по­зов­них ви­мог під­ля­га­ло зак­риттю.

Вод­но­час на дум­ку ХАС, не бу­ло під­став для стяг­нення пла­ти за збе­рі­ган­ня лег­ко­ви­ка на спе­ці­аль­но­му май­дан­чи­ку та­кож і з ін­шо­го від­по­ві­да­ча — во­дія.

За ма­те­рі­ала­ми спра­ви, ав­то­мо­біль ВАЗ 21011 не ви­лу­ча­ли як зна­ряд­дя пра­во­по­ру­шен­ня (стат­тя 260 КУ­пАП) і не виз­на­ва­ли ре­чо­вим до­ка­зом у спра­ві (стат­тя 251 КУ­пАП). Не­має й да­них про те, що піс­ля до­рожньо-тран­спортної при­го­ди ав­то­мо­біль сут­тє­во пе­реш­коджав до­рожньому ру­ху або ство­рю­вав заг­ро­зу без­пе­ці ру­ху. То­му апе­ля­цій­ний суд ува­жає, що у пра­ців­ни­ків по­лі­ції не бу­ло під­став для зат­ри­ман­ня ав­та й дос­тавлен­ня його для збе­рі­ган­ня на спе­ці­аль­ний май­дан­чик.