Адвокат Олег Рогів. Колаж: Новини Донбасу
Олег Рогов — єдиний практикуючий адвокат у місті Лиман, яке знаходиться на півночі Донецької області. У минулому Олег — начальник слідчого управління поліції. Переживши обстріли, пожежу у своєму будинку та полон, він не лише зміг зберегти віру у справедливість, а й продовжив допомагати своїм землякам у боротьбі за їхні права та свободу. Свою історію Олег розповів «Новинам Донбасу».
Викрадення
У момент захоплення міста російськими військами, наприкінці травня 2022 року, Олег Рогов знаходився у себе вдома. Чоловік згадує, як Лиман сильно обстрілювали перед окупацією, змушуючи його провести добу в укритті, щоб перечекати найгірше.
Коли місто було окуповане, неподалік Олега оселилося керівництво комендатури «ЛНР». У середині червня у двір впали два снаряди, внаслідок чого сильно постраждав його будинок, і почалася пожежа.
«Коли прилетіло, я був у сусіда. Якби в той момент був у себе на подвір’ї, напевно, мене б тут уже не було. А так постраждало майно, матеріали з якими я працюю… Свою супутникову тарілку у сусіда на городі знайшов», — згадує Олег.
Після таких руйнувань адвокату довелося налагоджувати свій побут і намагатися хоч якось вижити за умов тотальної війни. У другій декаді липня 2022 року знайомі попередили чоловіка, що їм дуже цікавляться співробітники комендатури.
«Мені на деякий час довелося, так би мовити, не потрапляти до їхнього зору. Але за день до відходу окупаційних військ, зокрема комендатури «ЛНР», 29 вересня вони увірвалися у мій двір… Уточнили моє прізвище, моє ім’я, тобто у них ці всі дані були. Мішок на голову і вивезли у невідомому напрямку», — каже Олег Рогов.
Ілюстрація: Новини Донбасу за допомогою Midjourney
Адвоката возили Лиманом, намагаючись заплутати його, щоб він не зрозумів маршрут пересування. Але, оскільки чоловік прожив довгий час у місті, то спокійно орієнтувався у просторі навіть із мішком на голові та лежачи у багажнику автомобіля.
«Вивезли в те місце, де була друга частина командування, так скажімо, комендатури, і там було перше запитання: «Ну що, адвокате, Славо Україні?» І питали, чому я так погано поводжусь і чому я здаю позиції російських військ», — розповідає Олег.
Його завезли на околицю міста, де військові почали його бити. Адвокат дуже добре запам’ятав одного із представників комендатури «ЛНР» на ім’я Андрій. Військовий, побачивши на руці чоловіка срібне кільце, сказав, що він не заслуговує на нього. Після цього прикладом автомата розмозжив палець Олегу.
«На пропозицію старшого надати допомогу, він сказав: «Давайте я його краще ножем відріжу». І так випитували в мене інформацію та з’ясовували, чому ж я здав позиції російських військ своїм українським кураторам, від яких «нічого хорошого чекати не можна», бо там «одні найманці, негри, поляки» та інші особи. І сказали, що зі мною «все ясно», і зараз «зроблять подарунок російським визволителям»», — згадує Олег.
«Сказали, що я піду на мінне поле»
Далі стан Олега погіршувався і його продовжували бити. Військові «ЛНР» вирішили вивезти його на позиції, але він уже не розумів, де знаходиться. Прибувши на нове місце, чоловік почув російський акцент і те, що співробітники комендатури ретирувалися. Ті, хто бив Олега, почали стверджувати, що, за їхньою інформацією, він — «100% навідник», що з ним необхідно «щось вирішувати». Але чомусь Олегу надали першу допомогу, хоч якось обробивши пошкоджений палець.
«Мабуть, старший, чоловік років 50, дав команду мене не чіпати. Хоча був там один молодий, який намагався завдати кілька разів удару. Але йому сказали, що це робити не варто, бо ще не приїхав хтось головний. Після цього мені сказали, що піду на мінне поле. Чи воно дійсно було таким, я не знаю. Руки у мене були зав’язані, мішок все ще був на моїй голові. Було важко дихати, бо ще одним джгутом обв’язали горло та мішок. Але мені вдалося прокусити його. Потім повели мене на поле, я відчув, що під ногами трава та пісок», — розповідає мешканець Лимана Олег.
Ілюстрація: Новини Донбасу за допомогою Midjourney
Після знущань чоловіка розгорнули та посадили в автомобіль. За його словами, було дивно, що росіяни посадили до салону, а не поклали у багажник, як це зробили «ЛНРівці». Також адвокат запам’ятав фразу: «Ти не худоба, щоб тебе везти у багажнику».
Стан чоловіка продовжував погіршуватись, і він не розумів, куди й навіщо його везуть. Олега возили по позиціям та приміщеннями, які він не знав, йому постійно ставили запитання. Після чого, мабуть, хтось із вищих наказав відвезти адвоката ближче до будинку та викинути там. Напевно, врятував чоловіка його спокій та впевненість у власних діях, що вразило росіян та співробітників комендатури.
«Вони питали: «А чого ти спокійний? Якщо ти винен, то проси, ми ще подумаємо». На що я їм відповів: «Якщо хочете вбити, то все одно мене вб’єте». Але я навіть не знав, як вони на це відреагують», — розповідає Олег.
Коли чоловік зайшов до себе у двір, то побачив гільзи біля вольєра свого собаки, а в хаті все було перевернуто. Наступного дня росіяни почали масово залишати територію Лиману. У ті дні, під час Харківської операції, ЗСУ стрімко просувалися та зносили окупантів на своєму шляху. Після цього, вже більше року, ЗС РФ намагаються повторно захопити північну частину Донецької області. Але українські військові не дають їм цього зробити, стримуючи натиск супротивника.
Подивитися цю публікацію в Instagram
Життя після
Як тільки в Лимані було відновлено законну владу, Олег звернувся до травматолога, який сказав, що необхідна ампутація пальця. Нині він продовжує свою адвокатську діяльність та допомагає землякам. Одним із них став мешканець Лимана Дмитро. Чоловік із сімейних причин залишився у місті і, щоб прогодувати свою родину, влаштувався на роботу до районних електричних мереж. За що в результаті його було засуджено на три роки з конфіскацією майна та без можливості обіймати аналогічні посади. Але завдяки роботі Олега Дмитру пом’якшили міру покарання і дали два роки умовно. Детально про цю історію «Новини Донбасу» розповідали раніше.
Окрім електрика, Олег також веде справу ще однієї місцевої мешканки, яка працювала на незначній посаді в адміністрації Лимана за окупаційної влади. У жінки двоє дітей, одна з яких є неповнолітньою, тож їй довелося думати, як вижити.
«Вона визнала, що працювала в адміністрації, якщо винна і в нас такі закони, то готова отримати покарання. Але Індустріальний суд міста Дніпра крім того, що призначає їй покарання без права роботи на схожих посадах, конфіскує майно. Порушуючи діючі норми Кримінально-процесуального кодексу, судді навіть не розписали, що саме є у підсудної, що і чому вони мають конфіскувати. Судді мають вибір за цією статтею: або конфіскувати, або ні. Але все має бути обґрунтовано», — вважає Олег.
Як і у випадку з Дмитром, довелося подавати апеляцію, в якій суд врахував доводи підзахисної сторони. Сім’ї жінки залишили все майно, а найголовніше — її єдиний будинок, в якому вона живе з дітьми.
Матеріал створений за підтримки «Медіамережі»
