Роман Ратушний. Фото: Facebook/Bohdan Kutiepov
9 червня 2022-го під Ізюмом, на Харківщині, загинув громадський активіст, захисник київського Протасового Яру Роман "Сенека" Ратушний. На війні Роман був розвідником 93 окремої механізованої бригади "Холодний яр". В другу річницю його загибелі Суспільне публікує спогади батька Романа, Тараса Ратушного, та колег з ініціативи "Захистимо Протасів Яр".
Революція Гідності
Роман Ратушний народився в Києві 5 липня 1997 року. Мама — письменниця і журналістка Світлана Поваляєва. Батько — журналіст, активіст руху "Збережи старий Київ" Тарас Ратушний. У 2012 році Роман вступив до Фінансово-правового коледжу, де здобув вищу юридичну освіту. В 15 років хлопець брав участь у Революції Гідності. Був серед тих, хто постраждав від атаки "Беркута" в ніч на 30 листопада 2013 року.
"Його активізм, проявився після школи. Він цікавився історією, збирав книжки, читав філософію — звідти його позивний "Сенека". Стоїцизм він конвертував в сучасність — як, з його точки зору, має існувати людина, боєць. Це співпало з Майданом, він там знайшов своє середовище. Ти не можеш зрозуміти — вчора ще дитина, ти водив її до школи, а нині вона з однокласниками бере участь в Революції Гідності. Завжди жорстка гаряча ділянка, найбільша халепа — Роман був всюди, був ідеологом, лідером. У мене постійно перепліталися гордість і переживання.
Роман Ратушний (ліворуч) під час Революції Гідності, 2013 рік. Фото: Facebook/Svitlana Povalyaeva
30 листопада 2013 року він потрапив під кийки. Коли почалась гаряча фаза, Роман з друзями шукали, як пройти до "Беркуту". Вони були в балаклавах, але я його впізнав по куртці, зупинив, він був дуже не задоволений цим моментом. Тоді в нас відбулась розмова, чи він усвідомлює ризики? Він сказав, знає, що робить, в них є план. Мені цього вистачило, щоб зрозуміти — це вже не маленька дитина, це людина в якої є бачення, оцінка ризиків, це інше покоління і буде діяти іншим чином, зайде набагато далі за нас.
Якось, під час Майдану, він подзвонив: "Тут все сумно, ми з друзями їдемо додому, добраніч". В цей момент, я дивлюсь стрім, і той самий голос продовжує говорити: "Ми під українським домом, засіли близько 100 представників внутрішніх військ і ми зараз їх викорінимо", — згадує Тарас Ратушний.
