Руслан Макарчук
Загиблому старшому солдату з Луцька Руслану Макарчуку просять присвоїти звання «Герой України».
Для цього його цивільна дружина Руслана Никитюк створила петицію на сайті президента України.
«Мама, Ярослава Василівна Калинович, самотужки виховала сина, старалась дати все необхідне для повноцінного розвитку, прищепити найкращі людські якості, щоб єдиний син не відчував нестачу батьківської любові. Руслан, хоч і мав слабке здоров’я та хронічку хворобу нирок, але у всьому старався бути першим, ріс дуже розумним, допитливим та всесторонньо розвиненим, сповненим амбіцій і мрій», – йдеться у тексті петиції.
Чоловік займався спортом, з відзнаками закінчив гімназію №4 та ВНУ імені Лесі Українки, а згодом – Національну академію прокуратури.
«У нас народилась така бажана донечка, його маленька копія, яку ми з чоловіком дуже любили. Згодом доля підкинула нам нові випробування. Лікарі поставили нашій дитині страшний діагноз ДЦП, Зпмр і когнітивних функцій. Ми разом молились, шукали спеціалістів та ресурси, щоб поставити дитину на ноги, згодом нове потрясіння – операція сердечка донечки, боролись за життя, і в результаті Анічка вже самостійно ходить, хоч і потребує сторонньої допомоги, підтримки та постійних реабілітацій. У дитини дуже сильний зв’язок з татом і бажання, щоб був живий, обіймав, цілував…» – пише жінка.
«Руслан пишався, що стримував ворожу агресію у найгарячіших точках. Спочатку тримав оборону міста Бахмут, а згодом мужньо і самовіддано захищав Соледар», – йдеться у тексті петиції.
Захисник загинув 8 січня 2023 року під час виконання бойового завдання у Соледарі Донецької області внаслідок потужного мінометного обстрілу, отримавши осколкові поранення, несумісні з життям.
«Я була впевнена, що коханий повернеться живим-здоровим, що наші молитви вбережуть його. 8 січня, у день трагедії, ми ще спілкувались по відеозв’язку декілька хвилин, але така тривога була на серці. Не думала, що бачились тоді востаннє. Навіть коли я опізнала мого чоловіка у Дніпрі, не можу змиритись і дотепер. Ніколи у нас уже не буде синочка, для якого ми навіть ім’я вибрали, пообіцявши донечці братика. Та ще безліч ніколи…» – розповідає кохана загиблого.
Петиція зібрала 2780 голосів із 25 тисяч необхідних. Щоб підписати її, залишилося 86 днів.
